Календар



Доктор наук, доцент              ТЕРЗІЙСЬКА
                                                   Лідія Асенова
                                                   Випускниця філологічного факультету

                                                   (1963)
Народилась у м. Самоков /Болгарії/ в робітничій родині. Батько був столяром, а мати працювала на тютюновій фабриці. 1944 року під час війни батько загинув у боротьбі з фашистами. Мати виховувала самотужки єдину дитину, що залишилася живою, бо троє, що народились до неї – померли. Закінчивши школу з золотою медаллю, вирішила навчатись у Києві, в Київському університеті на українській філології. Під час навчання їй було все цікаве, бо то було нове, незнайоме, незнане: нова країна, нове місто, новий народ, нова культура, нові люди. І нині вдячна своїм викладачам з університету: проф.А.Іщуку, Н.Тоцькій, В.Кудіну, Г.Сидоренко, П.Кононенку ще багатьом іншим, а також науковим співробітникам з інституту літератури: проф.Г.Вервесу, ст.н. співробітнику О.Шпильовій, проф. П.Федченку та іншим за знання, що допомогли їй у формуванні як фахівця.
Одразу ж після здобуття вищої освіти повернулась на батьківщину і почала працювати в Софійському університеті. Оскільки в Болгарії тоді ще не вивчалась і не викладалась ані українська мова, ні українська література довелось працювати спочатку з російською літературою.
У 1972-му році вперше після закінчення університету прибула на стажування до Києва. Тоді після консультацій з своїми викладачами з студентських часів, почала працювати над проблематикою, що була у сфері її зацікавлень, а саме: розвиток болгарської тематики в українській літературі, особливо після Другої світової війни. Вибір був зроблений з огляду на те, що тема була недостатньо розроблена, недосліджена, або зовсім слабо зачеплена в наукових дослідженнях, а матеріалу було багато, тим більше з огляду на нове життя обох країн. Коли у 1980 році в січні відбувся захист дисертації в Софії рецензентами було відмічено, що це перше дослідження такого типу в болгарському літературознавстві і воно дасть поштовх до подальших досліджень в цьому напрямку.
З 1992 до 1994 року на запрошення Київського університету ім.Т.Г.Шевченка працювала доцентом кафедри слов’янських мов, викладала болгарську мову та літературу.
Увесь час в своїй праці в Софійському університеті намагалась залучити бажаючих до вивчення української мови та літератури, хоча доводилось займатись зі студентами факультативно або в гуртках. Врешті вдалося відкрити напрямок Українська філологія на філологічному факультеті та зробити її окремою спеціальністю. Це сталося у 1995 році, здійснилась мрія для реалізації якої доклала чимало зусиль. Сьогодні відчуває, що те за що боролась, усі роки праці в Софійському університеті реалізувалось і увінчалось успіхом.
У 2002 році була вибрана керівником кафедри російської літератури оскільки весь час працювала паралельно і викладала й російську літературу.
Доцент Л.А.Терзійська багато років викладала класичну російську літературу, а потім й сучасну /радянську/ і найновішу. З 1995 року читає курс з історичних та культурних реалій України, а з 1996 року – давню, нову та сучасну українську літературу.
Лідія Асенова Терзійська завжди брала активну участь у житті факультету – очолювала профспілкову організацію факультету, була членом різних рад та спеціалізованих комісій із захисту дисертацій та проведення конгресів зі славістики, болгаристики та руситики. З 1992 року стала ініціатором створення болгарської асоціації україністів у Болгарії до сьогодні є її президентом. Займається перекладом, є членом Спілки перекладачів Болгарії.
Автор великої кількості статей, студій, розвідок, рецензій, доповідей, з якими виступала на конгресах зі славістики, україністики, русистики.
Має сім’ю. Чоловік за фахом ветеринарний лікар, працював викладачем у Ветеринарному медичному інституті в Софії. Має двоє синів, що закінчили Економічний університет Болгарії та працюють в банках країни. Підростають троє унуків: Олександр, Алекса та Асена.