Back to words list
бáба , -и, ж. р. 1. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, І, 1951, 311); 2. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 212); 3. Баби вхопили осавулиху попід руки та й повели по селі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); — Добре, коли баба стає козаком, гірше, як козак стає бабою! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 376). 4. Де багато баб, там дитя безпупе (Номис, 1864, № 6667); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге,жартував, допитувався,щоб долю народженому вгадала (Степан Васильченко, II, 1959, 347). 5. Скажи-бо, Степане! Може, справді нездужаєш? ..Я побіжу за бабою (Тарас Шевченко, І, 1951, 278); Баба-яга - Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (Українські народні казки, 1951, 164). 6. снігова баба - Бабу здоровенную, Уночі страшенную, Зліпимо гуртом (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 269). Кам'яна баба
1 бáба , същ. 1. баба 2. баба (майка на бащата или майката) 3. възрастна жена, баба, разг. 4. акушерка, баба, остар. 5. врачка, знахарка, остар. Баба Яга 6. снежен човек Каменна баба (жена) - древна каменна скултура, която се среща най-често в степните райони